Гострий тонзилофарингіт (ангіна)
Гострий тонзилофарингіт («ангіна») — це гостре інфекційне захворювання слизової оболонки глотки та її структур (піднебінних мигдаликів, лімфатичних гранул на задній стінці глотки).

Найчастіше пацієнти звертаються до лікаря або займаються самолікуванням саме через біль у горлі. У дітей до 2 років у 97% випадків інфекція має вірусну природу. Найбільший ризик захворіти на бактеріальний тонзилофарингіт — у віці від 3 до 45 років. Після 45 років імовірність дещо знижується.

Причини захворювання
Найчастіше — вірусна інфекція (респіраторні віруси, ентеровіруси, аденовіруси, віруси герпесу тощо), або бактеріальна (бета-гемолітичний стрептокок групи А). Рідше збудниками можуть бути дифтерійна паличка, грибкова інфекція тощо. Ризик підвищується за наявності анатомічних особливостей порожнини рота й глотки: запалення ясен, казеозні пробки в мигдаликах.

Симптоми
Пацієнти зазвичай скаржаться на виражений біль у горлі (часто двобічний), який може віддавати у вуха при вираженому запаленні задньої стінки глотки. У дітей раннього віку звертає на себе увагу відмова від їжі, перевага рідкої їжі. Температура тіла може бути як нормальною, так і підвищеною (до 39–40 °C). Часто спостерігаються нальоти на мигдаликах, збільшення лімфовузлів. Якщо одночасно є кашель, закладеність носа, виділення з нього, охриплість — це найчастіше ознака вірусної природи захворювання.

Діагностика
Обов’язково проводять загальний аналіз крові та сечі. За аналізом крові можна запідозрити інфекційний мононуклеоз (велика кількість моноцитів). «Золотим стандартом» діагностики є бактеріальний посів або експрес-тест — стрептатест. Результат готується за 5 хвилин. Точність методу — 97%, що дозволяє швидко визначити потребу в антибіотиках.

Мазок береться з мигдаликів натще або через 2 години після їжі, уникаючи дотику з ротовою порожниною та язиком. При підозрі на дифтерію — обов’язковий бактеріальний посів.

Лікування
При стрептококовому тонзилофарингіті призначається системна антибіотикотерапія — найчастіше препарати пеніцилінового ряду. Тривалість курсу:

• не менше 10 днів для пеніцилінів і цефалоспоринів;
• 5 днів для макролідів.

Короткі курси або недостатні дози можуть призвести до хронізації процесу.

Призначати антибіотик повинен лише лікар, з урахуванням анамнезу та огляду. Висока частота вірусних запалень, при яких антибіотики не потрібні (навіть для профілактики), може призводити до антибіотикорезистентності. У деяких випадках антибіотики можуть завдати шкоди — наприклад, спричинити токсико-алергічну реакцію у разі мононуклеозу.

Також застосовують місцеві препарати — таблетки для розсмоктування, інгаляції для знеболення та профілактики вторинного інфікування. Вони не замінюють антибіотик, якщо він показаний.

Для зменшення болю та температури — нестероїдні протизапальні засоби.
Хірургічне лікування
Показане, якщо:

• ангіна повторюється більше 2–3 разів на рік;
• є ускладнення (паратонзилярний або паратонзилярний абсцес, тонзилогенний сепсис);
• є супутні тонзилогенні захворювання (нирок, суглобів, серця).

Фізіотерапія
Ультразвукове зрошення антисептиком піднебінних мигдаликів (УЗОЛ-терапія) прискорює очищення, зменшує біль і набряк, сприяє швидшому одужанню. Рекомендується як єдиний фізіотерапевтичний метод у гострий період.

Коли потрібно звернутися до лікаря?
Гострий тонзилофарингіт небезпечний ускладненнями. Зверніться до лікаря при наявності:

• сильного болю в горлі (особливо одностороннього);
• високої температури;
• труднощів при відкриванні рота;
• болю або набряку шиї;
• нальотів чи висипів на мигдаликах або задній стінці глотки;
• відсутності покращення протягом 2 днів.

Це сигнали, що потрібна термінова консультація ЛОР-спеціаліста для постановки діагнозу, призначення лікування та профілактики ускладнень.